Мікрохвильові системи ( барєри )
Мікрохвильові системи ( барєри )
МІКРОХВИЛЬОВІ БАР’ЄРИ
Термін “мікрохвильовий бар’єр” говорить сам за себе; зрозуміло, для чого
призначений датчик. Правда, якби ми могли бачити зону перекриття і
датчики, вони б не здалися нам схожими на паркан. Концепція “мікро-
хвильового бар’єра “з’явилася на світ порівняно недавно.
Необхідність в мікрохвильових бар’єри
Перші моделі датчиків призначалися для охорони периметрів, але були
випадки, коли їх використовували і в приміщеннях.
На об’єкті, що охороняється насамперед існує необхідність в перед-
ній лінії оборони, здатної першої подати сигнал про небезпеку. саме
Найпростіше, що спадає на думку – це прикріпити до огорожі вібраційні
датчики або щось подібне. Але при їх використанні вкрай важко ізба-
витися від помилкових тривог: скажімо, викликаних випадковим дотиком до
забору проходять повз людей, або сильними поривами вітру.
Безсумнівно, переконані прихильники вібродатчиків будуть їх вдосконалення-
шенствовать, інші ж почнуть шукати альтернативи.
Альтернативними датчиками є перш за все активні інфрачервоні
променеві бар’єри, описані в главі 14. Як уже говорилося, інфрачервоне
випромінювання може розсіюватися туманом, а в “поле зору” інфрачервоного
променя може потрапити пролітають птах, тому і виникає вимога
дублювання загородження. Розсіювання інфрачервоного світла в тумані по-
вується тим, що довжина його хвилі практично дорівнює розміру частинок вла-
ги, що утворюють туман. Вони-то і поглинають енергію пучка. Система в такому
випадку б’є на сполох доти, поки туман не зникне. У тих місцях,
де тумани бувають рідко, ця проблема знімається. Але там, де тумани час-
ти, доводиться шукати інший вихід – наприклад, збільшити довжину хвилі. мик-
роволни в туман не розсіюються, тому і з’явилася ідея мікрохвильових
загороджень.
Способи контролю за зоною спостереження з використанням МКВ бар’єрів по
міру близького знайомства з ними пробуджують все більший інтерес.
Системи, що спрацьовують при перериванні пучка
Цілком очевидно її схожість з інфрачервоною сигналізацією активно-
го типу. Передавач і приймач розташовані один проти одного на будь-якому
необхідній відстані, аж до максимально допустимого виробниками.
Технічно це може бути 100 м. І більше, але при практичній експлу-
ції – менше: для забезпечення прямого пучка між двома приладами. заг-
раждения може слідувати контурам зони охорони, рельєфу поверхні і
огинати природні перешкоди.
При кожному значному повороті – вгору, вниз або в сторону необ
дима додаткова пара “передатчікпріемнік”. Пристрої, як правило,
встановлюються в метрі від землі. При робочій довжині хвилі в 3 см кругла
антена діаметром 25 см дасть конічний пучок з розбіжністю близько 10
градусів (5 градусів вгору і вниз від центральної осі).
Обидва прилади спрацьовують при перериванні променя, і ні в тому, ні в іншому
випадку перекриття на рівні землі не є їх основним завданням.
Системи, що перекривають рівень землі
При сумніві в надійності захисту за допомогою конусного пучка через віз
можности підповзання під нього слід змінити його форму.
Це можна зробити, використовуючи витягнутий у вертикальній площині пара-
боліческіе рефлектор висотою в 1 метр і шириною близько 25 см. Він устанав-
ється за довгою щілинний антеною типу хвилеводу. Якщо основа ан-
тенни стикається з землею, небезпека підповзання під пучком устраня-
ється (за умови, що поверхня досить рівна).
Таке розташування дає високу ймовірність виявлення і низьку
чутливість до помилкових об’єктів. Єдиний недолік – расплас-
танний в ширину пучок невиправдано збільшує зону виявлення. повер
нув антену і рефлектор на 90 градусів і встановивши орієнтований те-
перь вже по горизонталі рефлектор в метрі від землі, ми отримаємо найбільш
цікаву конфігурацію мікрохвильового загородження.
Показано один результат